сумно та безнадійно палає хміль
вірші тривожать вже менше аніж роки
все що ще майже поруч–розчинна сіль
вийдеш на двір до шляху–самі піски
не заховати себе назавжди в оцет
лиси знайдуть уночі по сліду обмов
стануть скакати пищати лизать лице
гучно питати чи тепла ще в тебе кров
щоб відійти і вернутись* у рідний дім
той що уже не впізнати в лихі часи
там де щасливої миті солодкий дим
раптом проб’ється у пам’ять струмком сльози
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=Cxj7WTRwInY
