Загоює сонце розхристану рану.
Лиш око не бачить цей бажаний ранок.
І все ж таки променям я посміхнуся -
Із болем мімічним в життя повернуся.
Та й ластівок гомін... Дроти позаймали.
Світанок вони як виставу чекали.
Співайте! Радійте! Триває життя!
Оновлені ранком мої почуття.
