Привіт друга Я. Ти моя половина,
Зі мною життя через скло прожила.
До мене всміхалась, як була дитина,
Рукою торкалась, як юність цвіла.
Щоранку й щовечора ми зустрічались,
Однаковий був в нас до одягу смак.
З однаковим хлопцем разом покохались
І разом цілунки були на вустах.
Я бачу, що ти дуже часто сумуєш,
Бо мало уваги тобі надаю.
Можливо за склом ти мене і не чуєш,
Пробач, що недовго з тобою стою.
Я думаю, в тебе сьогодні теж свято,
Вдягнулася гарно, помада блищить.
І рокі́́в мабуть рахувати багато…
У тебе, за склом, час так само летить.
Вітаю тебе! Моя подруга краща!
Ти дружиш зі мною найдовше з усіх.
Нехай і надалі зустрічі наші,
Ідуть безперервно, багато ще літ.
Завжди посміхайся, тобі дуже личить,
Спокійною буть і щаслива живи.
Здоров’я хай буде, його ж не позичить,
Ну добре, до зустрічі, будемо йти.
Жінка пішла. Світло зникло в кімнаті.
І тиша вступає у свої права…
Маленьке дівча, у квітчастому платті,
У дзеркалі жіночці, вслід помаха .
19.12.22р. Олександр Степан.
ID:
968723
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.12.2022 10:02:38
© дата внесення змiн: 19.12.2022 10:06:28
автор: Степан Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
