І падало листя ціловане сонцем,
Благало любові в останню хвилину,
Приносило в жертву себе добровольцем,
Вмирало…шукаючи щастя причину.
Нещадна любов, що затьмарює очі,
Одним дарувала життя з теплотою,
А інші страждали й благали щоночі,
Щоб сонце не сходило більш над горою.
Даремні благання, молитв шепотіння,
На ранок відбудеться дійство любовне.
Лише під ногами якесь шелестіння,
Нагадує нам про духовне, жертовне.
25.07.25р. Олександр Степан.
