Малювала Доля, на руках малюнки,
Ще в утробі матері, чудом нанесла.
У кожного пальчика, свої візерунки,
Заманила чарами, свого ремесла.
На долоні дивишся, все життя розписане,
Лінії глибокії розмічають путь.
Є початок лінії, там де заколисане,
А є перехрестя, де роки цвітуть.
Скільки діток буде, теж в малюнках видно.
І які таланти, Бог подарував.
Навіть видно вчинки, що й казати стидно.
І шляхи-дороги, де ти мандрував.
Майже всі заглядають на глибоку лінію,
Що відповідає за кількість років.
Все на неї дивляться, мріють із надією.
Згадують дитинство і своїх батьків.
І казала Доля:- Не зліться на мене!
Не впадайте в відчай, як не залюбки!
Бо у вас є Воля, сильніше за мене.
Все можна змінити, Волі завдяки!
25.11.22р. Олександр Степан.
