Уяви себе піснею.
Із довгожданим приспівом,
З мелодією між рядків перелісною,
Й імовірним між куплетами програшем.
Стань собі різною.
Несхожими словами писаною,
Оксамитною, того часу й залізною,
Та життям не втрачено навченою.
Будь собі вірною.
Дитиною в серці наївною,
Що вчиться ходити падіннями.
Ти чуєш? Почуй мене, рідна,
Ти завжди собі будеш потрібною.
