Ти принесла у світ ці ніжні почуття…
Вони розтоплять лід та подарують радість…
Давно вже сталий слід на кризі вівтаря —
мороз схопив в полон мою квапливу старість.
Ти запали вогонь в моїм невтішнім світі
та подаруй ковток цілющої води.
Нехай прийде тепло з не заперечень митті
й розплавить сиве скло холодної пори.
Я відчуваю день в його прозорих шатах,
відлунням б’є спокута у дзвони кришталю…
Нехай прийде весна та знищить сірі грати!
Та прошепоче серце — Коханий, я
люблю!
Цей твір настільки наповнений ніжною ліричністю, що заслуговує бути піснею. Починаючи читати я перейшла на спів. І проспівала ще один раз. Беру на згадку в обране.
Браво!