Проясняється погода,
Зустрічає все весну
У чеканні, що природа
Знов пробудиться зі сну.
І під гомін, крик пташиний,
Давши хвилям вільний хід,
Батько Німан грізно скине
Зі своєї спини лід.
Затріщить жалобно крига
І стрімкий потік води
Снігу, мокрого в відлигу,
Змиє з лугу всі сліди.
Тож розлийся скрізь привільно,
В чистім полі і гаю,
Хай краса розливу вільна
Душу випрямить мою!
Максім Багдановіч, Перад паводкай
Праясьняецца пагода,
Бо вярнулася весна.
Ўсё чакаеш, што прырода,
Ўстрэпянецца ада сна.
І пад птушчы крык і гоман,
Даўшы хвалям вольны ход,
Прыпадыйме бацька Нёман
На хрыбце магутным лёд.
Зазьвіняць жалобна крыгі,
І бурлівая вада
Сьнег, размоклы ў час адлігі,
Змые з луга без сьледа.
Дык разлійся-жэ раздольна
Ў чыстым полі і гаю,
І красой паводкі вольнай
Душу выпрастай маю!