Побудь зі мною, літо, наостанок
І стрімко ще так в осінь не спіши,
Бальзам твій тішить глибину душі,
Коли стрічаю росяний цей ранок.
Веселка з річки воду п'є барвиста,
Де верби задивляються на вроду,
Віщує в небі місяць нам погоду,
Бо сяють зорі кришталево-чисто.
Ти ще тернового не наливай вина,
Десь яблука ще падатимуть в трави,
Усіх ще вабиш кольором яскравим,
Проте минаєш, щоб верталася весна.
Галина Грицина.
