Ніяк не звикнеш,
Що світ мене давно покинув,
І в стелі я, і в подиху гіркому,
Коли придивишся у тіні
Мій дух блукає у кімнатах.
Але ти хочеш відродити,
Пекельний жар очей порожніх,
Живу струну до світла тягнеш.
Я тут у темряві живу
Між павутини давніх книг,
Чолом розірваним у крові,
Я прикипів у сні далекім,
Прикутий відчаєм і криком,
Жахіттям стиснутий в проклятті.
