Плакучий жовтень скаржиться на долю,
Вже зранку дощик, а з обіду – злива,
Подарувала Осінь парасолю,
Його втішала, що вона щаслива.
Та недовіра шарпала під серцем,
Озолотитись в сонячнім промінні,
Змішати б фарби в срібному озерці,
А не дрімати в сонячнім сумлінні.
В глибокій тиші - ледь в поклоні трави,
Як перли краплі осявали кругом,
Тож вже на небі виграють заграви,
Відблиск зірничок… протягнувсь ланцюгом.
Одна лиш втіха - нічка-чарівниця,
Шепоче жовтню, що пливуть хмаринки,
Багрянець ляже в гаю й в чорнобривцях,
Цілунки ранні - сонячні жаринки,
Радіє жовтень і осінь - блудниця.
