Чи краще згуби́тись? Чи читати й писати,
Чи може закритись, в світлих мріях літати,
Прийшов час… безвихідь – заховатись, змовчати,
В імлі безпросвітній, як можна виживати?
В травах заховатись, де цвіркун стрекоче?
Думка шаленіє… тож політати хоче,
І тисне на скроні – як річкові пороги,
Сумління б розвіять, вже й віднайти дороги.
Та, яку, з них вибрать, лине спів мелодійний
Хто ж мені, підкаже, який той шлях, надійний
Де мла під ногами, тумани, пил і брили?
Підошви навІки б зранені засмутили.
Чи вибрати стежку, де сонце й диво - квіти?
Нехай не в багатстві, кожному дню радіти,
Стрічати світанки, де хліба колосяться,
Можливо й зустріти… друга і своє щастя.
Щось мовчить цвіркунчик, вирішить дає змогу,
Все думки лукаві та маю вдачу строгу,
Нехай ручка й аркуш, завжди ліки для душі,
І цвіркуна пісня, ллється в новому вірші.
Де, я знайду вихід! Дорога рівна й стежина,
Близько біля дому, де збиреться родина,
Де щебет пташини, в лісах, в саду, в суцвітті,
Щоб дихалось вільно й жилося краще в світі.
01.09.2020р
