Ми поряд йшли - куди вела дорога...
В розлуку... до короткого: бувай...?
До запитання у очах німого:
Зустрінемось...? Чи просто: прощавай...
Перон шумів, Сплітались руки й очі,
Слова усі поділися чомусь...
Ось ми ще поряд - доторкнутись хочу...
Немає сенсу. Ніби й не дивлюсь...
А хтось комусь нашіптує ласкаво
Слова, що у душі залишать слід,
Я так тобі нічого й не сказала...
І ти пішов за кимось - наче вбрід...
Була ця зустріч, як хотіло небо,
Чи може так, як нам це все вдалось,
Спитати в кого - в тебе, чи у себе...
Це все було... чи нам лише здалось...?
Галина Грицина.
