Жили, кружили,
вместе росли,
То ли два гуся,
то ли утки они.
-Чтоб полюбить - нужно умереть,
тихо молвил один.
- Если я жив - я победил,
ответил второй и сбросил пух с крыл.
Над ставом ключём эти утки летели,
Отбившись,
как гуси они зашипели:
-Один белый, другой серый,
Два круга и мы у цели.
И летели.
Всё летели.
Увидели лебедь
они над водой.
Пленила она
своей красотой.
В каждом из них
разгорелся огонь,
то ли ревность, то ли любовь.
В вихре смерти - любовь родилась .
Лебедь белая
с тем, кто сильней,
Раны его - прекрасны вдвойне.
Любовь дружбу убила.
Кровью любовь
став напоила,
ревность друзей
им жизнь отравила.
****
-Мамо, мамо, а правда,
що у нас самий величний ...,
такий, яких ще не було?
-Правда, правда , доню.
-Мамо, а правда, що він нездоланний?
-Правда, правда , доню.
-Мамо, а правда, що без нього
ми б не перемогли?
- Перемогли б чи ні, а війни
б, доню, точно
не було б.
***
Мамо, мамо,
а ти змогла оцю, оцю кляту
війну зупинити?
-Звичайно, доню.
-А що для цього слід зробити?
-Усіх президентів, усіх наших міністрів до останнього на
гвинтокрил посадити
і на Москву, доню, і на Москву.
ID:
1046667
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 29.08.2025 11:58:32
© дата внесення змiн: 29.08.2025 14:50:15
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
