Осінній лист зліта несміло, тихо,
Кружля останній танець у житті.
Єдина забаганка - його втіха,
Танцює листопад у забутті.
Ще мить - і він впаде на вогку землю,
У це життя йому не повернуть.
Та знає, що прожив він недаремно,
Хоч мрії про повернення живуть.
Так швидко закінчився його танець,
Упав на землю.. От і все.. кінець...
Від танцю зчервонів, його багрянець,
Був схожий на тепленький промінець...
Але кінець, чомусь завжди початок,
Нового, ще невзнаного в житті...
На цім путті поставлю кілька крапок...
Нахай його дороги будуть золоті...
