Вже літо ключем закурликало,
Утоптує стежечку осені.
За ним відлетіли канікули,
Уклавши емоції стосами.
Віддихує сонце приморене,
Голубить квітки оченятами,
А школа, мов вдруге народжена,
Знов стрінеться із школяратами.
Знов дошки засіються цифрами
І дат зійдуть сходи запишнені ,
Знов вірші похваляться римами
Й у грі м’яч підстрибне залишений.
Заждались кімнати зашторені,
Таблиці Дмитра Менделєєва,
Вершини наук невпокорені,
Життя вдосконалення формули.
Стрічає нас вересом вересень,
До знань кличе дзвоник школяриків.
Готує свої осінь дайджести…
А в небі прощання журавликів.