і день і ніч
впокоєна печаль
дещиця сонця неозора вічність
в очах твоїх виблискує кришталь
блакиттю сяє бризкає у вічі
коли в отій небесній глибині
мої роки й тривоги потонули
відчув нарешті - суджено мені
спалити в цьому синьому вогні
старе мов цур ́я зношене минуле
