http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635 продовження
О світе прекрасний, ти більший, аніж у вікні.
Та зорі тьмяніють… їм важко забуть незабутнє?
Ще вчора рожевим світанком гойдалися сни,
Ще вчора у небо я линула птахом могутнім.
Та небо без сонця – і я не знаходжу доріг,
Блукаю без світла у зорянім всесвіті тихо…
Скотилось до ніг моїх світло твоєї зорі,
Та сонце в мені ще… і я шепочу йому: Дихай!
Слова-заклинання над тлінням небесних вогнів…
Навіщо лунає мелодія срібного суму?
Знов падають зорі… та я не знаходжу вже слів.
Торкаюся неба - впускаю в свою лагуну…
Дякую! 