А я на тебе втратив всі права,
Найперше ті, яких не мав ніколи.
Анестезіє часу, ти права,
Коли рятуєш від навали болю.
Інакше можна заживо згоріть
На пожарищі наглої пропажі,
А так твоєї долі мікросвіт
Для мене лише частка антуражу.
Хоч ворожи, клянися чи пиши –
Одна картина поглина пастельна
Де йдуть самотньо й тихо дві душі
Шляхами, що нещадно паралельні.
Яким вже ні молитва, ні сльоза,
Ні прийняття найтяжчої спокути
Не допоможуть повернуть назад,
Ані зійти на зустрічні маршрути.
Та що поробиш 
Гарна лірика. 
