Зачинені двері.
Я ніч малювала, а ти
Ранку чекав, і ранок настав, одначе,
Я ще тримала в долонях чужі світи.
Ти ж стрічав сонце.
І сонцем ставав, юначе.
І, наостанок,
Торкнувшись нічного весла,
Сонячним зайчиком ковзаєш в мене по стелі.
Я б за тобою в оте Закрайсвіття пішла,
Тільки ця ніч
так нагадує смак карамелі.
Тільки ця ніч
Не рахує розбитих човнів,
Лиш ароматом насичує яблука райські.
Там, де залишиш мене між таємних вогнів,
Гноми мене підберуть
чи боги скандинавські.
І зачаклують
Одним із магічних заклять.
Місяць уповні. Місяць прийде з обіду.
Може, розпалиш для мене найвище з багать?
Швидше, мій сонячний!
йдуть сіроманці слідом…
Йдуть сіроманці... Ти - Сонце, то ж випали слід
Сяйвом своїм... Хай позаду горять кордони!
Місяць у повні. Годинник притишив хід.
Ніч така сонячна, наче одна з мільйонів...
але то нічого,ми ще придумаємо свої...Щиро дякую Вам,Лілеє! 
Все одно втечемо... 
Та й вся робота дуже достойна. 
