То, може, ти знаєш,
як вижити… як мені вижити?!
На сонних вокзалах… в німих лабіринтах снів.
Жита на полях такі стиглі! - та досі невижаті.
У мові, здається,
забракло потрібних слів.
Ти чуєш, як птАхи
кричать опівнічні невтішені…
Ти знаєш, як вітер голосить в порожніх містах.
Мої вишиванки на всіх перехрестях розвішані.
Без чверті - гроза…
ти послухай… поквапся… в листах
Ще теплиться запах
мигдально-сполошених літер…
Світів смерекових… гріховно-п”янких вечорів.
Щоб завтрашній дощ цю сторінку спустошив і витер.
Спалив, ніби свічку,
в підніжжях своїх вівтарів
Ще теплиться запах
Мигдально-сполошених літер…
Світів смерекових… гріховно-п”янких вечорів…
Щоб завтрашній дощ цю сторінку спустошив і витер…
Спалив, ніби свічку
в підніжжях своїх вівтарів…
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ще теплиться запах
