когда наша бригада держала свою полосу
недалеко от авдеевки
в районе посёлков степовое и бердичи
со мной связались журналисты
одного из телеканалов
и попросили в эфире рассказать, что происходит
на этом направлении
потому что все уже видели в сети
как наши пацаны сжигали их технику
потому что все знали что оборона держится
несмотря на нехватку мин и снарядов
и я согласился
не разглашая план операции
и тактику применения
личного состава и техники
в соответствии с приказом 73
опустил жуткие детали
и добавил интересные моменты
например вспомнил
как россияне атаковали на бмп
с привязанными к броне манекенами
чтобы отвлечь внимание
а сами ударили с фланга
и получили там отпор
в комментариях к этому видео
кто-то писал:
молимся за вас солнышки
кто-то спрашивал – а ты сам почему не в окопе?
кто-то щедро ставил сердечки
много-много сердечек...
я сидел в сыром подвале
где был развёрнут командный пункт
всматривался в мониторы
на которых транслировалось видео с дронов
и думал
что осень проходит и сухие листья
падают в светлые воды реки казённый торец
что если даже по нам не прилетит в этот раз
то всё равно когда-нибудь прилетит
что можно носить вещи надетые наизнанку
и верить что любовь
способна останавливать песочные часы
что ночь и день
по сути – такие же условности как жизнь и смерть
и сколько бы я ни вдыхал этот гнилой воздух –
все равно придёт время когда небо разорвёт мои лёгкие
а потом нам наконец привезли тёплую еду
и на моём рапорте об отпуске
написали: нецелесообразно
и падали авиабомбы и содрогались стены
и вечная война высасывала души
и вдруг стало реально *** –
и на весь этот адский марафон
и на все ваши комментарии
драгоценные мои соотечественники
неравнодушная моя аудитория
ведь пока вы наблюдаете за войной
как за футбольным матчем в котором преимущество
переходит от одной команды к другой
с самого неба
смотрят на нас –
и Всемогущий Господь
и вражеский беспилотник
расскажи мне о будущем друг
расскажи мне о будущем
24.10.2025
(Перевод с украинского)
РЕЧНИК
коли наша бригада тримала свою смугу
неподалік авдіївки
в районі селищ бердичі і степове
зі мною зв’язалися журналісти
одного з телеканалів
і попросили в ефірі розповісти що коїться
на цьому напрямку
бо всі вже бачили у мережі
як наші пацани палили їхню техніку
бо всі знали що оборона тримається
попри нестачу мін і снарядів
і я погодився
не розголошуючи план операції
і тактику застосування техніки
та особового складу
відповідно до наказу 73
уникнув моторошних деталей
і додав цікавинок
наприклад згадав
як росіяни атакували на бмп
з прив’язаними до броні манекенами
аби відволікти увагу
а самі вдарили з флангу
й отримали відсіч
в коментарях до цього відео
хтось писав:
молимося за вас сонечки
хтось питав — а ти сам чому не в окопі?
хтось щедро ставив сердечки
багато багато сердечок...
я сидів у сирому підвалі
де було розгорнуто командний пункт
вдивлявся у монітори
на яких транслювалося відео з дронів
і думав
що осінь минає і сухе листя
падає у світлі води річки казенний торець
що навіть якщо по нас не прилетить цього разу
то все одно колись прилетить
що можна носити речі вдягнені навиворіт
та вірити що любов
здатна зупиняти піщаний годинник
що ніч і день
по суті - такі ж умовності як життя і смерть
і як би я не вдихав це гниле повітря -
все одно прийде час коли небо розриватиме мої легені
а потім нам нарешті привезли теплу їжу
і на моєму рапорті про відпустку
написали: недоцільно
і падали авіабомби і здригалися стіни
і вічна війна висмоктувала душі
і раптом стало реально *** —
і на весь цей пекельний марафон
і на всі ваші коментарі
дорогоцінні мої співвітчизники
небайдужа моя аудиторіє
адже доки ви спостерігаєте за війною
як за футбольним матчем в якому перевага
переходить від однієї команди до іншої
із самісінького неба
дивляться на нас -
і Всемогутній Господь
і ворожий безпілотник...
розкажи мені про майбутнє друже
розкажи мені про майбутнє
