Я не знаю , коли у який час
Покличе мене Отець до себе.
Тут залишу я свій слід поміж вас
На землі - пречисте сьоме небо.
Полечу я голубкою у даль
Загублюсь у осіннім тумані.
А дощем виплачу свій біль і жаль
Краплею сльози у океані.
Я проста жінка , смертна людина
Із глини зліпив мене сам Господь.
Він мій батько, я його дитина
Душа в небо, а землі - моя плоть.
Я шукала усе життя Бога
Крізь бурі,і вітри до нього йшла.
Щоб з душі прогнав біду,тривогу,-
Як дерево - життя увись росла.
Я не монашка, я просто жінка, -
Як вміла, так жила на цій землі.
Молилась Богу на білім світку,-
Щоб бачити сонечко у імлі.
Я не пророк, що бачить світ божий
І що після нас буде не знаю.
Хто народивсь ,той вмирає кожний
Прийдуть інші люди в земнім раю.
Впаде сніг, замете наші сліди
З часом все в'яне - йде у небуття.
А прийде весна зацвітуть сади
Воскресне цвіт - знову нове життя .
