За тобою плили́ океани,
І річки в океани зливались.
Під ногами земля́ вже зникала —
Та ти йшла уперед, не вагалась.
За тобою цвіли́ всі дерева,
І трава зеленіше здавалась.
Під ногами звивалось коріння —
Та ти йшла уперед, не здавалась.
Над тобою — все небо блакитне,
Такі теплі і зоряні ночі.
Ти забула, як сяють зірки́,
Бо давно не підво́дила очі.
Всі навколо гадають — ну хто ж це?
Бо незвідане тво́риться диво.
Всюди води цілющі і сонце —
Все живе там, де ти проходи́ла.
Всі ідуть за тобою, бо знають:
Де є ти — там життя, там надія.
Бо у вірних серцях ще палають
Любов, віра — й ще дужче — мрія.