Пролетіли роки, розійшлися наші з тобою шляхи
Та кохання моє живе, воно все ще царює в душі,
Скільки пристрасті у нас було тоді, що зривало дахи,
Стільки ніжності ти дарував мені в буденній метушні...
Вже давно спалені мости та спогади не відпускають...
Обіймають тепер мене вітри так трепетно за плечі,
Ніжно куйовдять срібні коси... Сонце сміється ласкаво,
Огортає шоколадом тіло...Й немає порожнечі...
Сьогодні терпко цілують мене рясні весняні дощі,
Тануть на вустах солодкі полуниці та карі вишні,
Прохолодою дихають м"ята і шовкові спориші,
Духмянить влітку, квіт медової липи...Думки ж бо грішні.
Ці слова:"Я кохаю тебе", я чую в зеленій траві,
В шепоті листя верби, в піснях, які співають солов"ї,
В морській пінній хвилі, а ще в лісі й у полі...й твоїй крові,
В голосі сина:" Я люблю тебе... мамо", мов вони твої.
Дякую 
Мабуть просто згадка про ті почуття 
Крізь роки почуття не зів"ли ! 
