Коли в руці згущається вуаль,
А стукіт серця обривається в хвилину,
Ти закидаєш зашморг на свою печаль
І перетворюєш сльозу в перлину.
Коли над головою ворон пролетів
І чорним листям осінь проросила,
Ти розмальовуєш оліями слова,
А потім додаєш їм пишні крила.
Коли затихлий стогін горе-скрипаля
Вкрадається в твою спітнілу душу,
Ти вириваєш спогад як листок календаря
Й стрибаєш в прірву як у кави гущу.
подобається 
