слова складаються у сповідь
про запізніле каяття.
ще крок, і два...ще кілька кроків
і він піде з твого життя.
пожовклий лист спече долоні,
якими втримати не зміг.
а ти тікатимеш від долі,
а він замерзне серед криг.
кохання двох - не завжди казка,
де Сонце в темну ніч зійшло.
Ви божеволіли від щастя -
час не пробачив вам його.
як синім льоном ніч розпустять,
у небі згаснуть два вогні -
так не мовчать, коли не люблять.
а ви мовчали три весни.
як лебідь без лебідки тужить,
що сльози в озеро злились -
не розлучаються так, чуєш?
а ви навіки розійшлись.
кохання двох - не завжди казка,
де Сонце в темну ніч зійшло.
Ви божеволіли від щастя -
час не пробачив вам його.
Дуже гарний вірш! Передає всі почуття розлуки. Особливо цей рядок "не розлучаються так, чуєш?" демонструє безвихідь, неможливість змиритись з розлукою. Чудово!
melasskayak відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
