Навіяне:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216256
Ти знаєш: я хочу лягти горілиць поруч тебе
В нескошені трави,що трохи гірчать полином,
І поглядом спільним обняти цілісіньке небо,
І вірші спивати солодким досвітнім вином...
Ти знаєш: я хочу навчитися слухати вітер ,
Пізнать таємницю сплетіння розхристаних рим;
І піснею серця весь Всесвіт холодний зігріти,
І змити дощем із душі вже потрісканий грим...
Ти знаєш: я хочу життя по краплині пізнати ,
Знайти його сутність в намисті коштовнім роси;
І промені перші з тобою щоранку стрічати,
І слухати світу пташині дзвінкі голоси....
Ти знаєш: я хочу розпити на двох чашку кави,
Одну щоб на двох, щоб по черзі її цілувать;
І просто мовчати про те, що обом нам цікаво,
І просто сміятись, бо нам іще є ,що сказать....
Я бачу, у Вас така ж хвороба, як і в мене - прагнення удосконалювати дорогоцінне. По собі судити не буду, але з часом це потрошку проходить.
Втім - хіба буває щось кимось або чимось не навіяне?
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєте, я рідко правлю вірші, не знаю чому, може, шкода кромсати дитя...
Щодо ненавіяного -на всі 100% .Ми пишемо про те, що бачимо, чуємо, читаємо, відчуваємо.