А хтось бажає пеститись на сонці,
А хтось бажає першою у парі йти...
А я, завжди, - із головою в ополонці...
Я не люблю когось " на повідку " вести.
А я люблю ховатися в тіні мужчини...
Там... за стіною мужності і сили.
Для мене жінка - сплетена з лозини...
А їх - неначе гравієм покрили.
А ми - малюємо сердечка на шпалерах...
Сімейне вогнище ми берегти охочі.
Коли ми сидимо в своїх " печерах",
Вони ідуть за спокоєм на зустріч ночі.
Минає час, та світ незмінний в цілому.
Не розірвати замкнутого кола.
В вечірньому саду, стемнілому,
На квіткаря чекає матіола.
22.06.14.
Картинка, дійсно, гарна... Така собі жінка в очікуванні когось чи чогось... 
Рада, що вам сподобалось, Оля... 
Гарно! 