Понурені верби сумують над ставом, Гілками порушують спокій води, І сонячні промені грають ласкаво Відблиском світла, що впало туди. Тим вербам щось шепоче вітер Й жене кульбабки білий цвіт. На тім ставку спочило літо, На мить забувши цілий світ.
ID: 502988 Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика дата надходження: 03.06.2014 16:09:13 © дата внесення змiн: 03.06.2014 16:09:13 автор: T.I.
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie