Постаріло село, постаріло,
Не співає сучасне село,
Заніміло, чомусь, заніміло,
Мов на рельси під поїзд лягло.
Не ридає, бо висохли сльози,
Не кляне і не просить спасти,
На лугах перламутрові роси,
Як колись до схід сонця зросли.
Дідусі і бабуні лишились,
Покидають орлята село,
Виглядати в селі потомилось,
А яке ж бо веселе було…
І теребить бабуня хустинку,
Що привезли онуки в село,
Витирає сльозу - намистинку,
Бо для неї ОТЕ – відбуло.
Колись в полі на ланці трудилась
І лилися пісні поза гай,
А в неділю у церкві молилась,
І здавалось життя, наче рай…
Постаріло село, постаріло,
Зрідка в полі хтось кіньми оре,
Воно тихо, як вечір згасає
І колись непомітно помре…
гарний вірш.