Осінь... Дощ за вікном...
Жабонить щось у шибку...
В мене – спогади знов,
Як сполохані рибки...
І пливуть, мов туман,
Дивні обрії сині –
Днів щасливих дурман,
Що в душі і понині.
Днів п'янких, гомінких
І ночей навіжених;
Снів чутких, неземних
І пробуджень блаженних.
...І пливуть, і пливуть,
Наче хвиль каравани,
У незвідану путь:
По безлюддю савани
В небуття, в забуття,
Забуттям – у минуле,
І нема вороття
Дням тим ніжним і чулим...
...Хай пливуть в небуття
Наші обрії сині,
Та кртини життя –
В моїм серці і нині!
Зі збіркин "На відстакі" (Київ: ВІПОЛ, 2007).
