Жовте листя беріз тихо пада, кружляючи.
Блакит чистого неба майже весь посірів.
Різні фарби свої по землі ростеляючи.
Осінь шле золотистий, чарівний свій спів.
Сонце оре затупленим променем.
Хмари зерна готують у сів.
Щоб готова була земля-матінка,
Під майбутній сніговий посів.
Осінь щедрість свою всім показує.
Зна, що скоро настане кінець.
І сплела на прощання, як з золота,
Причудовий пшеничний вінець...
Дякую
