А що мені відомо про війну,
Про дикий гул скаженої гармати?
Чи то мене, як скрипкову струну,
Враз обірвало вибухом гранати?
Чи то мене ворожий автомат
Прошив, неначе маківку у полі?
Чи я отой поранений солдат,
Біля якого журяться тополі?
І чи мене, забуту на війні,
Не дочекалась вигоріла хата?
Чи серце болем випекла мені
Земля, снарядом навпіл перетята?
Ну, що мені відомо про війну?
Живу собі у спокої та мирі...
А хтось додому з бою не вернув
І журавлем пірнув у вічний вирій...
І що я можу, сповнена жалю?
Чиї загою втрати і тривоги?
Хіба що тихо голову схилю,
Подякую за жертву Перемоги...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дай Боже, Любонько... Війни завжди провокують ті, що при владі, а гинуть прості солдати і мирний народ. Хай вбереже нас милосердний Господь від кровожерливих загарбників.
Хоч з моїх рідних ніхто не загинув на війні і дідусь, і вуйцьо повернулися, слава Богу, але... плачу. Щиро, Кульбабко.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Патарочко! У мене теж сльози на очі навертаються, коли по телебаченню слухаю спогади ветеранів... Як же нам пощастило, що нас оминуло це жахливе кровопролиття...Не забуваймо, яку страшну ціну заплатили наші діди та прадіди за мир для майбутніх поколінь.
якби кожен поставив собі такі запитання!..
світ би був іншим, інші були б цінності...
Дуже гарно!!!!!!!!!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваша правда. Що ми можемо знати про ті страшні криваві роки війни? Ми не відчули цього на власній шкірі і слава Богу. Тому не забуваймо вшановувати тих, хто своїм життям і надважкими зусиллями виборов нам мирне небо над головою.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валечко! І Вас з прийдешнім Днем Перемоги! Дай Боже, щоб таке жахіття більше не повторилося і нам не довелося знову виборювати перемогу у загарбників.