Як рідко ми говорим про Любов,
Про почуття, що стало вже реліктовим,
А все про зле – гомору і содом!..
І долю ми виборюємо ліктями.
Як рідко ми говорим про Любов,
Ще рідше ми з Любов'ю творимо –
Одне одному ми псуємо кров,
А потім чуємося кволими.
Приспів:
Не можна жити без Любові.
Любов – як посох у путі.
Любов – у русі, мислі, слові,
В молитві Божій, в каятті.
Як мало дбаємо ми про Любов,
Хоча про неї і говоримо,
Братів, сестер "освячуємо" злом,
Та й невтямки, чому всім горе нам.
Що зло увік вертається нам злом,
Ми чомусь часто забуваємо.
І що добро повернеться добром,
Також нетвердо пам'ятаємо.
21.01.2001
- Не можна жити без Любові. - Як рідко ми говорим про Любов, - Як мало дбаємо ми про Любов, - Любов – у русі, - мислі, слові,в каятті.
======= ====== Любов – як посох у путі.
Вийшло: я повністю згодна з Вашими словами.
А нижній рядок, то мої схвальні емоції після прочитання Вашого вірша.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00