На твір Рижульки " Маріонетка''www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416789
*
Я вирву з кров'ю кожну нитку...
Я вже не лялька, я - жива!
Дрімає розум у сповитку,
Що його виткали слова.
Я ще зумію жить без тебе,
Ще стане сил загоїть рани...
От тільки скепсису не треба-
Мене уже він не дістане!..
Ти не радій, що бачиш сльози,-
То тане крига у душі,
То після затяжних морозів
Зелені сходять спориші...
Я вчуся дихать самостійно,
Звикаю до своїх думок...
В житті не все так безнадійно-
Ще другу є один дзвінок...
Добре,що є друзі, яким можна зателефонувати...але як показує практика життя, вони кудись зникають...коли потрібна допомога ...хоча, їх і так не має, але в ідеалі бачимо це, коли вона потрібна...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мені пощастило: я маю куди зателефонувати... Але були часи, коли дійсно, відвертались, так звані, друзі.
Дякую Вам за коментар, Ізюмочко!
Але друже
"В житті не все так безнадійно-
Ще другу є один дзвінок..."
Прекрасні слова, і загалом вірш чудовий. Хоча сумний, але дуже проникливий, наповнений рішучістю, бажанням почати нове життя. А головне у ньому відчувається сила волі і впевненість, що все зміниться на краще.
Ти молодчинка, Любавушка
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зайчику мій! Ти мене завжди розумієш і підтримуєш! Велике спасибі тобі за це!