Присвячую моєму дідусю, Сизьку Костянтину Костянтиновичу.
***
Мій дід був щирим українцем-
Козак із роду козаків;
У сорокових бився з німцем,
Як прадід його турка бив.
Попав у Чорні Списки Смерті-
І печі в таборі топив.
Живих людей він замість мертвих
За межі в попелі возив...
А потім втік до партизанів-
Такі в Германії були.
В тилу їм там "нахуліганив"
(Та не хвалився цим коли).
А потім був макі' французьким,
Бабусю там мою зустрів-
Полячку з в'язнів білоруських
За руку по життю повів...
На Батьківщину не героєм
Він повернувся потім. Ні!
Зробили зрадником, "ізгоєм"-
У таборах минали дні.
Так не загинув він замало
За свої подвиги минулі.
Та пощастило. Оправдали.
Ще й нагороди повернули...
***
Для нас була це таємниця:
Табу -розмови про колишнє!
Змогла бабуся нам відкриться,
Коли забрав його Всевишній...
-----
Макі' - французькі партизани.
Світла пам‘ять і земля пухом...
Дуже часто в житті так буває, коли "свій" серед"чужих" і "чужий" серед "своїх", але історія все розставить по своїх місцях!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
