Під почуттів весняних патронатом
Я, доль чужих патологоанатом,
Копаюсь у питаннях провідних,
Що людством споконвіку керували,
Що ними стіни світу мурували,
Й тепер усе тримається на них.
Вельмишановні леді й джентльмени!
Увага ваша звернена до мене
Й блищать в пустих очницях зірочки.
Яка ж у вас красива оболонка!
Але, на жаль, пусті ви, як коробка
Й ведете беззмістовні балачки.
В сплетіннях цих полемік лицемірних
І ваших, паньство, поглядах манірних
Мені вчувались брéхні зàвжди, скрізь.
Й лукава думка промайнула тінню,
Під березня сніжною заметіллю –
Я вас навчилась бачити наскрìзь!
15. 03. 2013
.