- Згадав...
- Згадав???
А я й не забувала:
Ні запаху Твого волосся,
Ні наших віршів двоголосся,
Ні дотику Твоїх долоней,
Ні вибіленних болем скроней.
Згадав... А я й не забувала,
Як синь очей Твоїх вбирала,
Як віддавала й віддалась ,
Як Ти моїх глибин діставсь...
Який Ти був в коханні красень!..
Вже скільки промайнуло часу
Як Тобі серце віддала,
А там і досі - свіжа рана...
Світає... Ось уже і ранок.
Я так і не змогла заснути,
Щоб хоч колись це все забути.
