Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
Здаватись не траба так це точно! Як завжди в яблучко, Наталю)! Браво! Дуже цікаві образи - все так реально уявилося: і порцеляна, і каркаде, і перса світанку)!!! Хай щастить!!!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Романе,Ваш візит-це завжди приємність і гарний настрій! Щиро Вам дякую за добрі слова!