Ще кУрів дим над Перекопом,
Хоч похоронний шабель дзвін
Затих.в кривавому болоті
Не знати хто:татарин чи русин.
Пісна земля людським впилася болем
І різав вухо крик ґвалтованих дівчат.
Літав Сірко над тим кривавим морем
Й силяв на спис маленьких татарчат...
***
Та все ж наситились.напились меду помсти.
Позаду гул козацьких щедрих жнив.
Звільнив Сірко- отАман запорозький
З неволі кримської невільників- братів.
Шість тисяч. Йшли на тихі води,
Під ясні зорі,на святую Русь.
Риплять немащені підводи-
Везуть з козацьким хлібом груз.
***
В Долині Чорній зупинились
Попасти коней,людям відпочить.
Смиренно Богу помолились…
І хтось в ту мить давай Сірка просить:
-Пусти нас батьку-отамАне
Назад у Крим,бо вже давно
Ми живемО у бусурманів.
Родина там,земля,майно…
-Та хто ж вас силою тримає?-
Всміхнувся криво отаман.
-Ідіть…Хай Бог вам помагає…
Ідіть назад до бусурман.
***
Й вони пішли…набралось тисяч зо дві
Бажаючих іти за Перекоп.
Ще валка не сховалася за обрій,
Як вже гукнув полковників Сірко.
Сказав щоб сотню відобрали
Між козаків.із самих молодих.
Щоб серце кров’ю гартували
Не ворогів рубаючи-своїх…
-Хай краще ляжуть трупом в цій долині,
Ніж плодяться в Криму,мов сарана,
На лихо рідній неньці-Україні,
На лихо православних християн!
***
І гартувалось серце,гартувались шаблі,
У крові братній гартувалась сталь…
Жаль,не побачив того,бо поцінував би
Не кровний брат,брат во Христі-москаль…
Було, було... свій свого бив. Щоб рід козак не споганив. Зараз живемо, хто де хоче. Але тоді всі воювали. Як був не спільник - ворог був...
посполитий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Але хіба для нас за чотири сотні років щось змінилося?...В громадянських конфліктах українців загинуло більше,ніж у боротьбі із зовнішніми ворогами...
тому вивчаю її з таких от творів, мені так цікавіше... 
Вірш - до болю в серці...
оцінка 5 