В повітрі пахне травами і медом,
Хтось череду зірниць порозганяв.
Вхопивши срібну нитку Андромеди,
Купальська ніч спустилася на став.
І розпустила пишні темні коси-
Чорніші за вороняче крило.
На запашні розніжені покоси
Дрібне намисто росяне сповзло.
Десь серед лісу блимає багаття
І сипле іскри в темну каламуть,
А поміж блюдець сонного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть.
Гойдає вітер язички шовкові
Свічок тонких у плетиві хмільнім:
Пливуть вінки до берега любові,
Маленькі цятки тануть в далині.
І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-
Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...
Грайливий вітер пригорнув тополю,
Дрібні листочки подихом обпік.
"А поміж блюдець темного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть."
Містично-красиво, так образно-велично змалювала, Наталочко, природи неповторне диво!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Валю,за такий прекрасний відгук! Дуже люблю це свято! У нас в ніч на Івана-Купала палять "вежу":на високу жердину настромлюють автомобільні шини(висота такої конструкції може сягати 16-18 метрів)і о 12-ій годині ночі урочисто запалюють.Люди веселяться біля палаючої вежі аж до ранку!