Проливаюсь на долоні скуйовджені,гіркими ,анабіозними
думками, які не хочеться чути а ні на мить,поломані стебла волошок,
биті керамічні вази спогадів,в обличчя з розбігу
бринять в голові дзвінкими звуками до тупості,перенасиченості.
Не хочу бути ,просто бути ,не знаю…котяче серце скрипить
І томиться в мені ,чи я помиляюсь…це просто моє ПМ.с
Потік думок як макіяж на фарфоровому обличчі китайської ляльки
слідами від списів що застрягли між ребрами ,іїїїїї
складами,НЕ /НЕ ДО /литими НЕ ДО відчутими
відчуттями від яких лише подряпини на ключицях
від твого ім’я,чи псевдоніму,і від тебе в собі.
Сприймати ,марити тобою,
розсипатись галактично на мікрочастинки
це як хороша доза гормону ендорфілу
в ранковій каві з шоколадом на обдертому підвіконнику бажань
була…
я ..я огорнусь пір’ям білих чайок ,зігріюсь
тими думками і приступами римо токсикозу
що і по досі плавляться в мені рідким парафіном емоцій,
що стікають в брудні ріки Нілу
і стрягнуть морськими зірками на дні каналізації
Спазмують думки від відсутності аналгетиків…
Я могла бути правдою. Але нажаль не така.
Я лише дратівливість
відчуваю...перевідчуваючи…перенасиченістю думок
Або недооооо /до тебе/_____недовідчула
Хмари плачуть крихтами рожевого бісеру
а я плачу тобою…плачу м’якими наголосами
і знову,ти
ти
ти
це все моє ПМс,
я заблукала в собі
втрачаюсь
із мелодією сприймається/
Оох.. як класно!! Люблю подібні вірші! Коли вони ллються у вигляді щирого, непідробного, невідредагованого потоку думок! Майстерно!
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тратататаааам уххххх як приємно то як))))!!!!інколи коли починаєш редагувати,ставити під розмір ,інколи може втратитись сама душа твору,його справжність чи теплота
ОГО!
Відчувається щось глибоко-грандіозне, але це важко для мого чоловічого сприйняття.
Заберу, як буде час - почитаю і подумаю ще. Але за відчуття - 5/5 вже зараз
MADLEN відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00