О, мово моя золота!
Люблю я всією душою
Тебе, та чомусь от уста
Не можуть балакать тобою.
Як соромно й важко мені,
Себе я до тебе привчаю,
Завжди поклоняюсь тобі
Та руською знов розмовляю.
Чи зможеш пробачить мені,
Що мало для тебе зробила.
Та знай – на яву і в вісні
Тебе завжди щиро любила!
