А осінь, осінь,
Знову просить,
Не залишай її одну
Листками стежку запорошить
І дощ прильє вікну.
Хмарами нічку не відпустить
Щоб посидіть біля вогню
Думками з нею ти в обіймах
Радієш знов блідому дню.
Вона з капризами дитина
Поплаче слізно у плече
тебе обійме і в шпарину
Від твого часу утече.
