Люся зранку з чоловіком
По гриби в гайок ходила,
Не знайшли вони нічого
(Зло робила вража сила).
Миша вибігла з-за клена,
Жінка з страху ледь не вмерла,
Зачепилась за шипшину,
Впала, руки всі подерла.
Люсі хочеться сваритись
(Й так мовчала вже відколи),
За щось треба зачепитись,
Щоб дошкулити Миколі:
-Ти, Миколо, і твій батько –
Зроду всі були невдахи!
Подивися, щось біліє
Біля тину у Домахи.
Дві свині великі, ситі
Он з багнюки виглядають,
Це твоя рідня невмита –
Вже по вулиці гуляють.
-Маєш рацію, кохана,
Тільки уточню я дещо:
Із калюжі нам моргають
Дорогенькі тесть і теща!
Прикольно! А Микола молодень, видно вже мудрий боєць!Тож знайшлося щось сказати, щоб врешті-решт змогла мовчати! В кошику грибів нема, тепер думає нехай, чим буде їх пригощати! Дякую, Катрусю! Миру і добра!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00