Люся зранку з чоловіком
По гриби в гайок ходила,
Не знайшли вони нічого
(Зло робила вража сила).
Миша вибігла з-за клена,
Жінка з страху ледь не вмерла,
Зачепилась за шипшину,
Впала, руки всі подерла.
Люсі хочеться сваритись
(Й так мовчала вже відколи),
За щось треба зачепитись,
Щоб дошкулити Миколі:
-Ти, Миколо, і твій батько –
Зроду всі були невдахи!
Подивися, щось біліє
Біля тину у Домахи.
Дві свині великі, ситі
Он з багнюки виглядають,
Це твоя рідня невмита –
Вже по вулиці гуляють.
-Маєш рацію, кохана,
Тільки уточню я дещо:
Із калюжі нам моргають
Дорогенькі тесть і теща!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2025
автор: Катерина Собова