ВИБУХ і тиша, ШТОРМ та ніжний бриз…
ТОРНАДО, БУРЕВІЙ й затихло знову…
ЗНЕНАЦЬКА ВГОРУ, оступився – вниз…
Тривожне відчуття з’явилося раптово…
КАНКАН та ПАСАДОБЛЬ, тендітний вальс…
Спочатку рок легкий, й ХАРДКОР НЕГАЙНО…
ЛЮБОВ З ШАЛЕНСТВОМ КИДА В СТІНУ НАС,
й транквілізатори відразу - файно…
Куди втікати, якщо вже тікав?
ЛІТАК ЦЕЙ ЗУПИНІТЬ - Я ХОЧУ ЗЛІЗТИ!
Які не ті я кнопки натискав?
ВОГНЕМ СКАЖЕНИМ обіймає ніжність…
Не посмішка - це на обличчі ШРАМ.
Завжди ця трійця: Майстер, МУЗА, вічність.
(Пробую перекладати свії старі вірші російською
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902160)
