Коли верба була ще вербенятком,
і вітер міг ховатися в траві,
на березі сиділи ми із татком,
де місяць плив через Дніпро в човні...
І все тоді здавалося великим
і руки тата, і далекий луг...
А соловей свою голубку кликав
і тьох-тьох-тьох витьохкував округ...
Це вже мені ніколи не насниться.
З роками вицвітає акварель...
Та значно краще у руках синиця,
чим в небесах далеких журавель.
16.11.25р.
