Пронизливий свист уловлює слух.
Тривога лунає, як страшне і гортанне.
Небо рокоче і вибухів звук.
Зранку хтось уже ніколи не встане.
Вікна здригає пекельне сміття.
Залізо летить, щоб напитися крові,
Вп’ятися в тіло й відібрати життя.
Серцебиття ховаються у схові.
Ніч умивається зранку сльозами.
І сонце червоне зійде зараннє.
Людей називають не ім’ям, а тілами.
Цей день для когось буде останнім.
